Європейський Союз пішов на безпрецедентний і вкрай суперечливий крок, який завдав нищівного удару по довірі до західної санкційної політики та спричинив хвилю обурення в Україні. Рада Європейського Союзу офіційно ухвалила рішення про продовження загальних антивоєнних санкційних обмежень проти держави-агресора одразу на три роки — аж до двадцять другого вересня 2029 року, проте ціною цього консенсусу став відвертий компроміс із кремлівськими елітами. Із чорного санкційного списку було показово викреслено двох ключових російських олігархів, які десятиліттями підтримували путінський режим: російсько-узбецького бізнесмена Алішера Усманова та російсько-ізраїльського банкіра Михайла Фрідмана. Разом із ними під амністію європейських чиновників несподівано потрапили колишній ректор створеного окупантами в Криму університету Андрій Фалалєєв, а також пов’язана компанія Redbird Corporate Services Ltd. Замість демонстрації принципової непохитності Брюссель продемонстрував готовність торгуватися списками під тиском окремих столиць.

За лаштунками ухвалення цього скандального рішення стояли запеклі дипломатичні торги, які ледь не паралізували функціонування всього санкційного механізму блоку. Попередні консультації постійних представників країн-членів зайшли у глухий кут через позицію низки держав, які відмовлялися погоджувати чергове продовження обмежень без виведення з-під удару окремих осіб. Зокрема, уряд Словаччини наполегливо домагався вилучення з переліку і Усманова, і Фрідмана, тоді як Люксембург відкрито лобіював інтереси Фрідмана. Водночас найбільш деструктивну роль зіграла Франція, яка заблокувала пролонгацію санкційного режиму, вимагаючи негайного звільнення Усманова. Свою позицію офіційний Париж пояснював «особливим питанням національної безпеки» та прагненням задовольнити звернення «міжнародних партнерів». У результаті європейські посадовці погодилися на цинічну оборудку: піти на поступки олігархам заради трирічного продовження обмежень проти майже трьох тисяч інших фізичних та юридичних осіб, що, за задумом головуючої в Раді ЄС Ірландії, має підвищити стійкість та передбачуваність санкційного тиску.

Офіційний Київ відреагував на рішення європейських партнерів надзвичайно жорстко та безкомпромісно, вказавши на неприпустимість подвійних стандартів під час кривавої війни. Міністр закордонних справ України Андрій Сибіга виступив із нищівною критикою дій Брюсселя, наголосивши, що подібні кроки є справжнім святом для агресора: «Рішення виключити Усманова і Фрідмана із санкційного списку ганебне і нічим не виправдане. У Москві святкують, адже отримали те, до чого прагнули: відчуття безкарності, приниження Європейського Союзу і розкол серед європейців». Очільник зовнішньополітичного відомства підкреслив, що обидва мільярдери опинилися під санкціями цілком закономірно через їхню безпосередню «приналежність до російського агресивного режиму, який веде загарбницьку війну проти України». На тлі цього провалу європейської солідарності глава української дипломатії закликав усі держави-члени блоку не підкорятися цьому компромісу, а негайно запровадити суворі національні санкції проти обох бізнесменів.

Фактичне виведення підсанкційних мільярдерів з-під дії загальноєвропейських обмежень створює небезпечний прецедент і руйнує фундамент колективного економічного примусу. Замість тотальної ізоляції спонсорів агресії та спрямування їхніх ресурсів на відшкодування збитків, окремі впливові кола в ЄС показали, що великі фінанси та закриті кулуарні домовленості все ще здатні купувати індульгенції. Подібні кроки лише підживлюють ілюзії російського керівництва про те, що тривала війна на виснаження рано чи пізно зруйнує єдність цивілізованого світу і дозволить уникнути відповідальності за розв’язаний геноцид.