Обмін полоненими між Росією та Заходом, який став найбільшим із часів Другої світової війни, став яскравим прикладом того, як політичні лідери використовують національні інтереси для зміцнення своїх позицій. Як пише Le Figaro, Росія провела цю операцію під гаслом «Своїх не кидаємо», яке стало своєрідним слоганом для спеціальної військової операції (СВО) та частиною державної доктрини.
Ключовою фігурою став співробітник ФСБ Вадим Красиков: його як героя зустрічав особисто президент, який поставив повернення спецпризначенця обов’язковою умовою обміну.
Більшість фахівців вважають, що Кремль не бачить загрози у видворених на Захід опозиціонерах, тому що вони не досягли рівня Навального. «Даючи дозвіл на обмін, Путін насамперед звертався до власного народу і до самих агентів спецслужб, – підкреслює політолог Тетяна Станова. – Так він показує агентам і шпигунам, що завжди буде боротися за них, як батько. Це має зміцнити їхню до нього довіру».
При цьому експерт у міжнародних відносинах Федір Лук’янов припускає, що обмін не матиме значного впливу в геополітичному плані та на розвиток українського конфлікту. «Ми просто повністю повернулися за часів холодної війни з майже гуманітарними обмінами полонених і нічим більше», – вказує він, зазначивши
