Вчені знову звертають увагу на одну з найбільш захоплюючих і водночас тривожних тем астрономії — можливість того, що Сонце може бути проковтнуте блукаючою чорною дірою. Якщо це станеться, на Землі можуть настати серйозні наслідки, але цікаво те, що до моменту, коли ми усвідомимо, що це відбулося, пройде ще близько восьми хвилин.
Уявіть собі, що на шляху зіткнення із Сонцем опинилася чорна діра. Вам нічого не залишається, окрім як спостерігати за руйнуванням Сонячної системи. Як саме відбуватиметься це епічне зіткнення? Як узагалі чорна діра може опинитися на шляху Сонця? І як нам буде спостерігати за цим усім із Землі?
Загалом чорна діра майже не відрізняється від будь-якого іншого космічного об’єкта, що має масу. За винятком того, що чорні діри щільні, дуже й дуже щільні. Уся матерія чорної діри стискається в нескінченно малу точку в самому центрі, звану сингулярністю. Відомо, що більшість чорних дір є залишками масивних зірок. Як і ці зірки, чорні діри можуть похвалитися дуже сильним гравітаційним тяжінням.
Мандрівні чорні діри
Що більше матерії запаковано і стиснуто в сингулярності, то більшою буде гравітація чорної діри. За словами вчених, тільки в спостережуваному нами Всесвіті може перебувати до 40 квінтильйонів чорних дір. Багато з надмасивних чорних дір розташовуються в центрах галактик, серед яких і наш із вами Чумацький Шлях, у центрі якого розташована чорна діра Стрілець А*. Але не завжди чорні діри сидять нерухомо на одному й тому ж місці. Іноді вони блукають космосом.
Таке може відбуватися внаслідок якоїсь масштабної події, наприклад, зіткнення галактик, тоді чорні діри можуть вирушити в подорож космосом. Тільки в Чумацькому Шляху може перебувати до 12 таких ізгоїв. Не виключено, що одна з цих мандрівних чорних дір може прямувати просто зараз до Сонця.
Дорогою до Сонця, перше до чого б доторкнулася чорна діра, була б хмара Оорта. Йдеться про область із крижаними об’єктами, які оточують Сонячну систему і розташовуються на відстані близько 2 світлових років від Землі. За близького проходження чорної діри крижані об’єкти хмари Оорта будуть викинуті зі своїх орбіт.
Але ніхто на Землі не зможе побачити чорну діру на власні очі, поки вона не добереться до крижаних гігантів: Нептуна й Урана. У потужний телескоп було б видно картину, як чорна діра пожирає гази цих планет.
Увесь газ і пил, вкрадені в Нептуна й Урана, утворили б навколо чорної діри ділянку, яка називається акреційним диском. По суті це перегріте скупчення газу та пилу, які обертаються навколо чорної діри і роблять її видимою.
Далі люди стануть свідками того, як чорна діра розправляється з Юпітером і Сатурном. Неозброєним оком можна буде побачити, як ці два гіганти зникають один за одним із нічного неба.
За ними підуть такі скелясті планети, як Марс, Венера і Меркурій. Якщо Земля зможе уникнути такого кінця, тоді люди могли б побачити, як чорна діра зруйнує Сонце.
Смерть Сонця не буде швидкою
Багато хто може подумати, що чорна діра проковтне нашу зірку одним великим ковтком, але це не так. Замість цього сильне тяжіння монстра з глибин космосу почне витягати матерію із Сонця, подібно до того, як витягають нитку з клубка пряжі. Величезні порції газу були б відірвані від зірки, які спочатку б оберталися в акреційному диску з пилом і газом від інших планет. Таке розривання Сонця на частини тривало б доти, доки зірка повністю не зникла б.
Від нашої зірки залишилася б тільки невелика газова хмара. Тільки самий кінець хвоста цієї газової хмари зміг би уникнути долі бути втягнутим у чорну діру.
У процесі поглинання Сонця чорною дірою буде викинуто смертоносну кількість ультрафіолетового і рентгенівського випромінювання. Більшість якого буде спрямована в бік Землі.
Людство дізналося б про те, що Сонце повністю зникло, тільки за 8 хвилин — саме стільки часу потрібно, щоб світло змогло досягти Землі. Але навіть у цьому разі, джерело світла в залишках Сонячної системи все ж таки буде, оскільки сама чорна діра стане надзвичайно яскравою. Можливо, її світло буде в трильйони разів яскравішим за Сонце. Коли Сонце буде поглинуте, стабільність того, що залишилося від нашої Сонячної системи, повністю зруйнується.
Доведеться встановлювати абсолютно новий гравітаційний баланс. Окрім смертоносної радіації, що обрушується на Землю, на планету будуть тиснути й тягнути екстремальні приливні сили. Це спричинить потужні землетруси, виверження вулканів і цунамі.
Зрештою Земля розколеться на частини. А в кращому разі буде просто викинута з руїн Сонячної системи.
