У ніч на 22 жовтня 2026 року низка регіонів Російської Федерації опинилася під масованим комбінованим ударом безпілотних літальних апаратів. Сигнали повітряної тривоги та потужні вибухи лунали від прикордонних областей до глибокого тилу держави-агресорки, включно з Підмосков’ям та самою російською столицею. За повідомленнями місцевої влади та моніторингових джерел, ця атака стала однією з наймасштабніших за останній час і змусила екстрені служби країни-агресорки працювати в авральному режимі. Зокрема, мер Москви Сергій Собянін у період із 02:22 до 03:41 ночі шість разів виходив із публічними заявами про роботу сил протиповітряної оборони, заявивши про нібито збиття близько 90 дронів, які летіли курсом безпосередньо на російську столицю. Попри запевнення чиновників про «успішне відбиття нальоту», жителі північних районів Москви та Підмосков’я масово повідомляли про звуки гучних вибухів та падіння уламків у житлових зонах.

Окрім російської столиці, під серйозний удар потрапив Липецьк. У місті прогриміла серія детонацій, після чого в одній із багатоповерхівок спалахнула сильна пожежа внаслідок падіння збитих апаратів або прямого влучання бойової частини. Звуки вибухів та роботу засобів протиповітряної оборони також фіксували в Тульській, Курській та Бєлгородській областях. Ба більше, загрозу атаки безпілотників уперше за кілька днів було оголошено навіть у Санкт-Петербурзі, де місцеві аеропорти запроваджували спеціальні тимчасові плани безпеки для запобігання інцидентам у повітряному просторі.

Нинішній нічний рейд є безпосереднім продовженням системної кампанії Сил оборони України щодо виснаження російської тилової інфраструктури, військових заводів та стратегічних логістичних вузлів. Подібні операції відбуваються вже майже щоночі: так, у ніч на 14 жовтня українські сили запустили безпрецедентну хвилю з понад 900 безпілотників по 20 російських регіонах одночасно, масштаби якої кремлівське керівництво не змогло приховати. Окрім того, в ніч на 18 жовтня результативного удару було завдано по важливому Петербурзькому нафтовому терміналу, що створило відчутні проблеми для паливного забезпечення окупаційних військ та морського експорту нафтопродуктів.

Постійні масовані нальоти ставлять військове командування РФ перед гострою дилемою дефіциту та неефективного розподілу систем протиповітряної оборони. Аби прикрити стратегічно пріоритетні об’єкти від неминучих ударів, агресор змушений стягувати комплекси з лінії фронту та інших великих міст. Показовим прикладом є особлива економічна зона «Алабуга» в Татарстані, де зосереджено виробництво ударних дронів: для її захисту росіяни розгорнули вже 33 окремі позиції комплексів ППО, перетворивши об’єкт на одну з найбільш укріплених точок країни, тоді як решта промислових регіонів та міст залишаються фактично беззахисними перед далекобійними БПЛА.