У лютому 2021 року Юрій Бутусов опублікував аудиозапис на якому помічник президента Росії Владислав Сурков, а за сумісництвом ідеолог партії Порошенко та помічник президента України – Віктор Медведчук у грудні 2014 році обговорювали питання обміну полоненими на Донбасі.
Що цікаво, Медведчук на той час не мав жодних владних повноважень і ніяк не міг приймати жодних рішень, все, що він міг було узгоджено президентом Порошенком зі своїм колегою з Росії.
Тим не менше Медведчук, витягнутий у 2014 році Петром Порошенком з політичного небуття, стає єдиним узгодженим з Путинім переговорником з Росією по полоненим.
Не дивлячись на те, що процес обміну вже триває і займаються ним інші люди, зокрема Володимир Рубан. У липні 2014 року в Дніпропетровську був створений Центр звільнення полонених, переговорники якого сприяли звільненню понад 600 полонених.
Як розповідають родичі звільнених полонених, така діяльність Рубана була не безкоштовною. Називають цифру в $7000.
Тим не менше, мандат переговорника Медведчук отримав 23 грудня 2014 року з рук начальника Антитерористичного центру при СБУ Василя Грицака.
Саме Грицак призначив Віктора Медведчука та його помічника Юрія Тандіта спеціальними представниками СБУ.
У травні 2015 Рубан зробив велику помилку, заявивши, що незадоволений роботою Віктора Медведчука як представника України з гуманітарних питань у тристоронній контактній групі. З цього моменту Рубана було вирішено замістити, але так просто це зробити не вдалось.
Лише 8 березня 2018 року Володимир Рубан був затриманий на лінії розмежування в зоні АТО з великою кількістю зброї та боєприпасів.За даними слідства, Рубан планував замах на президента Петра Порошенка, керівників силових структур та інших державних діячів.
Що цікаво, після затримання Рубана звільнення українців з полону ДНР/ЛНР не проводилось Порошенком аж до кінця його каденції. Лише у грудні 2019-го команда Зеленського провела перший обмін 14 військових, разом із цивільними (усього 81 особу).
Людиною яка допомогла провести обмін була той самою, що допомогла Рубану сісти за грати, і не заважати робити бізнес на полонених – генерал СБУ Геннадій Кузнецов.
“Собачник”
“Собачником” в СБУ прозвали Геннадія Івановича Кузнецова сослуживці тому, що за фахом він кінолог, і до ніякої іншої роботи непридатний, через свою ганебну пристрасть до грошей.
Кузнецова двічі виганяли з СБУ за вчинення корупційних проступків, але кожного разу він поновлювався на «комерційних засадах». Зокрема 24 лютого 2011 року за недбале ставлення до військової служби Геннадій Кузнецов в справі №1-1-173/11, був засуджений за недбале ставлення до військової служби.
Кузнецов людина з церкви Олександра Турчинова. Виконуючи обов’язки президента, Турчинов повернув Кузнецова до СБУ й 7 березня 2014 року, і попри судимість призначив начальником Центру спеціальних операцій.
Наприкінці січня 2015 року, тодішній керівник Антитерористичного центру (АТЦ) при СБУ Василь Грицак, який з липня 2014 року очолював проведення АТО, відзначився організацією операцій в Іловайську та Дебальцеві, а також передачею контролю над Донецьким аеропортом бойовикам. З метою посилення АТЦ при СБУ він вирішив залучити перевірені кадри. Свого давнього знайомого Кузнєцова, який до того часу працював в підрозділі “Альфа”, Грицак призначив начальником штабу АТЦ. Формально наказ підписав голова СБУ Наливайченко, але фактичне рішення приймалося першим заступником – Грицаком.
На новій посаді Геннадій Іванович зразу ж вирішив взяти під контроль господарський сектор, щоби можна було державним коштом заправляти власний автомобіль та використовувати службове авто для поїздок дружини й тещі.
Цікавий епізод був з особистим водієм тещі начальника штаба АТЦ – старшого лейтенанта Давиденко який фактично був домашньою обслугою Кузнецова, за рахунок українських платників податків. Навесні 2018 року в цього Давиденка поліція вилучила посвідчення водія за керування службовим автомобілем в стані алкогольного сп’яніння. Після службового розслідування, Давиденко був переведений з водіїв на посаду ситуативного координатора з графіком роботи доба через три з метою залучення до домашніх робіт у садибі Геннадія Івановича, і все.
Справи “Собачника”
На початку 2019 року Головне управління внутрішньої безпеки СБУ провело дві службові перевірки щодо Кузнецова. За підсумками першої службової перевірки було встановлено, що Кузнецов протягом 2016 – 2018 років під виглядом антитерористичних навчань забезпечував охоронні заходи на концертах Святослава Вакарчука.
Для охорони концертів Кузнецов незаконно залучав своїх підлеглих, яким оформлював відрядження в зону АТО й підробляв документи, на підставі яких цим офіцерам на час відрядження в два рази збільшувалась зарплатня та встановлювався перерахунок до вислуги років за коефіцієнтом 1 до 3. Але в дійсності в зону АТО ці офіцери не виїздили, ніякого бойового завдання не виконували, натомість обслуговували концерти Вакарчука, а за це Вакарчук виплачував Кузнецову гроші «у конверті».
У ході другого службового розслідування було встановлено, що Кузнецов разом з сім’єю виїжджав під час відпустки на відпочинок до Європи на службовому автотранспорті.
Про те, як Кузнецов розкрадав зарплатню підлеглих, підробляв бухгалтерські документи, закупляв для потреб АТЦ при СБУ у свого товариша по пляшці безпілотні комплекси «Фурія» чи понад рік, чекаючи на відкати, оснащував засобами зв’язку придбаний для АТЦ при СБУ автомобіль «Renault Master», слідчі інформацію не знайшли.
В результаті Кузнецову вдалось “домовитись” з тодішнім головою СБУ Василем Грицаком, який приховав матеріали службового розслідування від Головної військової прокуратури. У підсумку за розкрадання коштів державного бюджету, підробку документів та охорону концертів Вакарчука Кузнецову лише було оголошено попередження про неповну службову відповідність.
Генерал по “обмінах”
25 березня 2019 року, у день професійного свята співробітників СБУ, колишній офіцер цієї служби, підполковник Василь Прозоров, провів прес-конференцію в Москві. Він повідомив, що з травня 2014 року працював у штабі Антитерористичного центру (АТЦ) при СБУ під керівництвом генерала Геннадія Кузнецова. Протягом цього часу Прозоров передавав російським спецслужбам інформацію про дії українських силових структур, особливо в зоні проведення АТО.
Незважаючи на зрадницьку діяльність Прозорова, голова СБУ Баканов не тільки не покарав Кузнецова, а й надав йому право одноосібно вирішувати питання щодо “обміну полонених”. 11 лютого 2020 року президент Зеленський своїм указом ввів Кузнецова до Мінської тристоронньої контактної групи, замінивши Валерію Лутковську. А 24 березня 2020 року Кузнецов був нагороджений орденом Данила Галицького, попри його засудження за службовий злочин.
Бізнес Кузнецова на полонених мав специфічний характер: українська сторона нібито продавала місця в списках на обмін не тільки військовим, але й бізнесменам. Схема працювала так: коли в тюрмах на окупованих територіях перебували українські військовослужбовці, яких бойовики готові були обміняти на своїх, Кузнецов вирішував, що солдати можуть ще залишитися в полоні. Натомість у списки на обмін вносилися бізнесмени, які могли заплатити за своє звільнення.
Бойовики затримували підприємців на окупованих територіях не просто так – це було зроблено для того, щоб вони змушені були платити за внесення до списків обміну. Вартість місця в такому списку варіювалася від 30 до 80 тисяч доларів. У результаті обміну, який відбувся 29 грудня 2019 року, кожен другий з тих, кого Україна звільнила з в’язниць так званих ДНР/ЛНР, заплатив за своє повернення.
Завдяки цій схемі зі “звільнення полонених” Кузнецов значно збагатився. Він побудував маєток на березі Дніпра в Осокорках, де збудував будинок площею 550 квадратних метрів. У його володінні також перебуває елітний Land Rover, катер та інші активи, які не відображені в офіційній декларації.
Кого “звільнив” генерал обмінів?
Під час обміну полоненими, організованого генерал-майором СБУ Геннадієм Кузнецовим у грудні 2019 року, значна частина звільнених осіб складалася з бізнесменів, які заплатили за внесення їх до списку, що формувався під керівництвом Кузнецова. Крім того, серед осіб, яких було звільнено, опинилися злочинці, зокрема Євгеній Бражников. Перебуваючи у тюрмі «Ізоляція» на непідконтрольній Україні території, Бражников знущався з інших ув’язнених, відбирав у них продукти харчування та одяг, зокрема катував журналіста Станіслава Асєєва, який також був звільнений 29 грудня 2019 року.
Подібні випадки не були поодинокими. У 2017 році Кузнецов сприяв звільненню колишнього бойовика Олексія Кускова, який, перебуваючи у тюрмі на окупованій території, разом із Бражниковим катував в’язнів, завдавши тяжких тілесних ушкоджень, зокрема Асєєву. В обмін на таких осіб українська сторона передала так званій “ДНР” Галину Черникову, яка брала участь у бойових діях проти України на окупованому Донбасі.
До списків на обмін також були включені колишні співробітники спецпідрозділу «Беркут», яких судили за участь у розстрілах під час протестів у лютому 2014 року, а також Володимир Цемах, якого вважали важливим свідком у справі про збиття малайзійського літака рейсу MH17 у 2014 році. Цемах був вивезений з окупованої території в результаті спецоперації, під час якої загинув український розвідник Олександр Колодяжний.
Крім бізнесменів, до списків на обмін потрапляли навіть позаштатні співробітники СБУ, яких затримали спецслужби Росії. Наприклад, за звільнення Дениса Секацького було сплачено 32 тисячі доларів. У квітні 2020 року під час наступного обміну Кузнецов включив до списку осіб, яких Україна мала забрати з ОРДЛО, Олександра Садівського, засудженого за вбивство вагітної жінки під час розбійного нападу. Крім того, Садівський, перебуваючи в ув’язненні на окупованій території, організував злочинне угруповання, яке здійснювало шахрайські операції на території України через розсилку повідомлень про блокування банківських карток та фальшиві виграші.
Після обміну Садівський був затриманий Шевченківським районним судом Києва. Разом із ним 16 квітня 2020 року був звільнений також Володимир Карась, колишній співробітник поліції на окупованих територіях. Із 20 осіб, звільнених під час так званого «пасхального обміну», лише троє були захисниками територіальної цілісності України: двоє військовослужбовців Микола Гриненко та Віктор Шайдов, а також студент Сергій Русинов, засуджений окупаційною владою за коментарі у соціальних мережах. Решта 17 осіб були або пособниками бойовиків, або учасниками так званого “комерційного обміну”.
Водночас українська сторона передала до “ДНР” осіб, яких судили за тяжкі злочини проти України, зокрема Дмитра Якоба, обвинуваченого в замаху на народного депутата Антона Геращенка, та Леоніда Харитонова, підозрюваного у спробі здійснення диверсії на військовому аеродромі в Черкасах.
Натомість справами військовослужбовців Збройних Сил України, які перебувають у полоні бойовиків, займаються менш активно. Наприклад, позаштатний співробітник СБУ Засипко, який був поранений і зазнав катувань, залишається в ув’язненні, проте Кузнецов стверджує, що “факт незаконного утримання Засипка не підтверджено”.
Що ми маємо у підсумку?
12 квітня 2024 року в Москві було здійснено вибух автомобіля Василя Прозорова. Хоча він вижив, цей День космонавтики назавжди залишиться в його пам’яті. Підполковник Прозоров, який у 2015 році служив у штабі Антитерористичного центру при СБУ, безперешкодно відвідував Москву для зустрічей зі своїм куратором. Після його повернення до Києва жодних питань з боку генерала Геннадія Кузнецова, тодішнього начальника штабу, не виникло. Аналогічно, контррозвідка також не мала претензій ні до Прозорова, ні до його командира.
За поданням лейтенанта Баканова (фактично ж – за рекомендацією бригадного генерала Наумова), Кузнецова було нагороджено Орденом Данила Галицького від президента Зеленського. Причина такої прихильності Баканова (або ж Наумова) до Кузнецова стала зрозумілою після затримання начальника ГУ СБУ в АРК Крим Олега Кулініча, який також виявився російським агентом. У телефонних розмовах із Володимиром Сівковичем, який придбав для Кулініча посаду через Баканова, Кулініч називав Кузнецова “Охотніком” через його любов до мисливських собак. У цих розмовах також обговорювалася заміна керівника АТЦ при СБУ Руслана Баранецького на Геннадія Кузнецова, яку погоджували з Москвою.
Незважаючи на те, що Кулініча судять за державну зраду, а Наумов намагається уникнути екстрадиції з Сербії, Кузнецов, відомий також як «Охотнік» або «Собачник», тихо звільнився з СБУ. Наразі він проживає у своїй садибі на Осокорках, яку придбав за кошти, зароблені на схемах із обміну полоненими. Служба безпеки України не турбує Кузнецова, і жодних замахів на його життя не відбувається.
