За останні десять років агропромисловий сектор України здійснив справжній прорив у сегменті плодівництва, продемонструвавши один із найуспішніших прикладів економічного імпортозаміщення. Якщо ще десятиліття тому вітчизняні супермаркети критично залежали від закордонних постачань, імпортуючи близько 60% усіх яблук, то сьогодні баланс сил кардинально змінився. За даними експертів та заступника голови парламентського Комітету з питань економічного розвитку Дмитра Кисилевського, наразі беззаперечні 80% національного ринку належать саме українським фермерам. Головним каталізатором таких тектонічних зрушень став прихід потужних агрокомпаній, які ризикнули інвестувати значні капітали у перехід від традиційного до сучасного інтенсивного садівництва промислових масштабів.
Еталонним прикладом такої успішної бізнес-моделі є закарпатська компанія «Коник», продукція якої сьогодні масово представлена на полицях провідних торговельних мереж України. Застосовуючи передові методи інтенсивного вирощування, підприємство опікується колосальним садом на 750 тисяч дерев. Урожайність вражає: кожна яблуня дає від 60 до 90 плодів, що конвертується у 6,5–10 тисяч тонн високоякісних фруктів щороку. Важливим економічним важелем для закарпатських садівників є унікальний регіональний мікроклімат, який дозволяє збирати врожай у середньому на два тижні раніше, ніж у решті областей. Ця природна фора стає вирішальним аргументом у жорсткій конкурентній боротьбі за найвигідніші форвардні контракти з великим ритейлом. Крім того, компанія не обмежується лише сировинним збутом, активно розвиваючи глибоку переробку — виробництво натуральних соків та сидрів, що суттєво підвищує додану вартість кінцевого продукту.
Безумовно, такі масштаби потребують постійних фінансових вливань, особливо в умовах макроекономічної турбулентності. Вирішальну підтримку тут надає держава. Для модернізації своїх виробничих потужностей та обладнання сучасного сортувального центру підприємство залучило урядовий грант на переробку, який передбачає фінансування до 8 мільйонів гривень за паритетним принципом 50:50. Синергія цієї грантової програми, загальнонаціональної платформи «Зроблено в Україні» та пільгового кредитування «5-7-9%» створює надійний фінансовий фундамент для подальшого масштабування агробізнесу та мінімізації ризиків.
Зміни відбулися не лише у виробництві, а й у свідомості українських споживачів. Співвласник компанії Андрій Мелеш відзначає цікавий психологічний тренд: покупці дедалі частіше керуються ностальгією, віддаючи перевагу традиційним вітчизняним сортам зі «смаком дитинства», таким як Семеренко з його фірмовою легкою кислинкою. Проте зупинятися на яблуках українські аграрії не збираються. На тлі викликів у суміжних галузях (наприклад, подвоєння собівартості вирощування малини за останні шість років), підприємці вже ідентифікували нову стратегічну нішу для інвестицій — ринок груш. Станом на 2026 рік імпорт цього фрукта становить приголомшливі 80-90%. Враховуючи вже наявний успішний досвід масштабної яблучної експансії, саме промислове вирощування груш має стати наступним великим кроком для українського садівництва, гарантуючи інвесторам стабільний внутрішній збут на найближчі роки.